Обережно: благодійність

фото: citythrift.org

Анастасія Мозгова

Виманювання грошей під маскою доброчинності — давно вигаданий велосипед. Біда може спіткати кожного, але коли її жертвою стає малюк — серце стискається, мороз іде по шкірі, рука сама тягнеться до гаманця, а в голові пульсує думка: «Що для мене одна чи п’ять гривень? А дитину це може врятувати». Але чи насправді у такий спосіб чинимо добро, і якщо — так, то краще запитати: для кого?

Таку діяльність ми не змогли залишити поза увагою, адже так активно кошти на вулицях Львова ще не збирали.  Саме тому йдемо на площу Ринок, де й зустрічаємо благодійників: троє підлітків років чотирнадцяти упевнено стверджують, що прос­то так виглядають, а насправді давно вже мають паспорти (тобто досягли шістнадцятирічного віку). За угодою, волонтером може бути лише повнолітня особа (18 років) або 16-річна, але для цього потрібен дозвіл батьків. Розповідають, що знайшли оголошення про набір волонтерів на сайті, за допомогою якого шукали роботу, а також через соціальну мережу. Документи показують без проблем. Майже у кожному реченні є  слова: «безкорисно», «добровільно», «безоплатно», «безкоштовно» тощо. На запитання, чи не шкода їм витраченого часу — все ж таки літні канікули, — стверджують, що ні. Усім відомо, що за «дякую» ніхто не палає бажанням щось робити. Як з’ясувалося, і волонтери просто так добра не чинять: кожен отримує грошову компенсацію — «на проїзд, поповнення мобільного рахунка та харчування», але суми ніхто не називає, лише пролітає незрозуміле: «Ми підписували контракт».

Прямуємо площею далі й зустрічаємо ще одного представника «Людей у дії». Хлопець відмовляється розмовляти. Прохання — «Надайте мені інформацію як людині, яка хоче пожертвувати гроші. Я маю право знати, в чому беру участь» — він відхилив у доволі неприємній формі. Коли ж постає питання про те, що в контракті чітко прописано про важливий обов’язок волонтера — надавати необхідну інформацію та відповідати на всі запитання людей, — хлопець мовчки йде геть. 

Телефонуємо до Олександри Сисловець — волонтера, яка очолює філію фонду у Львові. «До волонтерів звертаються люди просто на вулиці, розповідають про проблеми, й ми збираємо для них кошти. В однієї волонтерки були проблеми зі сестричкою, вона попросила про допомогу, й ми зібрали 2500 грн. і віддали їй. На кожне місто виділяють дитину, для якої збираємо кошти. Точної необхідної суми не знаю. Дитині потрібні гроші на операцію, реабілітацію тощо. Якщо людина хоче дати більшу суму, ми телефонуємо мамі, вона називає банківський рахунок чи номер  картки й отримує кошти — все. Тільки-но дитині зробили операцію, усе нормально, грошей вистачило, тоді перестаємо збирати.  Якщо допомога потрібна й надалі, знову збираємо. Навіть не обговорюємо: скільки зберемо — стільки зберемо. Якщо все буде добре, то незабаром збиратимемо гроші для дитини зі Львова. Батьки звернулися давно, але черга велика. За два тижні потрібно зібрати чималу суму. У фонді зараз є двоє діток: Ерік і Каріна, для яких збираємо гроші. Але якщо потрібно зібрати кошти на термінову операцію, наприклад на пересадження органів, то ми можемо розпочати вже. У Львові працюємо від початку червня». 

Щодо грошової компенсації волонтерам Олександра розповідає неохоче, але все-таки каже: «Якщо вони попросять за день гривень 50 чи 70, то ми дамо їм. Я телефоную президентові фонду, називаю суму, він мені її надсилає» — «Це виглядає так, ніби вони прийшли, попросили, й ви дали?» — «У нас така ситуація з волонтерами… Всі одне одного добре знають, ми їх знаємо…  Вони попросили — ми дали». 

Як стало зрозуміло пізніше — фонд має певний секрет молодості:  Олександрі — 16 років, понад те,  до Львова вона приїхала з Києва, проте пояснила: «У нас є кілька осіб, які виглядають, як діти. Якби ви мене побачили, то також були б здивовані. Але волонтерство у нас лише від 16 років: для реєстрації потрібен оригінал паспорта і його копія». Каже, що батьки її відпустили за кілька сотень кілометрів для доброї справи.

Дуже вдячна і навіть не уявляє свого життя без допомоги фонду мама хворої  Каріни Ганна Кузнєцова з Кривого Рогу.  «Кожного дня вони мені допомагають, перераховують гроші, і вже доволі велику суму зібрали. Загальна сума на лікування  — 23 тисячі гривень, які необхідні для перебування в українському санаторії,  а ще додаткові витрати. Що два місяці дівчинці потрібно робити ін’єкцію «Церебракуліну» — ліків, які коштують аж 5 тисяч гривень. Більшу частину грошей, які я отримую від держави через інвалідність Каріни, витрачаю на памперси. Нещодавно фонд привіз мені сім пачок підгузків, порошок. Я йому дуже вдячна». Протягом тижня фонд перерахував 4400 грн. Натомість від держави протягом року вона отримала тільки 200 грн. допомоги.

За підрахунками загальної суми чеків, які розміщено на сайті фонду, від початку своєї діяльності до 12 липня «Люди в дії» переказали такі суми: для Еріка Мосійчука — 53 717,1 грн.; для Каріни Кузнєцової — 4879,82 грн.; закуплено підгузків на суму 1089,66 грн. Однак інформації про те, яка сума потрібна для лікування цих дітей і в яких саме клініках, на сайті фонду так і не вдалося знайти. До речі, після 12 липня інформацію про зібрану суму на сайті не було оновлено.

Фонд активно діє на вулицях Львова, але чомусь міська рада нічого про це не знає. Прокоментував ситуацію начальник відділу громадського партнерства Юрій Лукашевський: «А хіба для того, щоб збирати на вулиці гроші, потрібен дозвіл?»