Як викрити псевдоволонтерів
За останній рік волонтерський рух став не лише одним із найбільших досягнень українського суспільства, а й новою формою «камуфлювання» для того прошарку людей, які намагаються за рахунок інших отримати зиск – інколи не зовсім законний.
На позір відрізнити волонтерів від шахраїв майже неможливо. Але це саме той випадок, коли трохи підозріливості йде лиш на користь. До того ж, справжні волонтери зазвичай розуміють, чому люди прагнуть пересвідчитися, куди буде витрачено гроші
Пункт 1.
Дізнатись якомога більше про організацію
Волонтер, який справді займається волонтерською діяльністю, зазвичай знає про свою організацію доволі багато і легко про це розповість. Часто навіть можна почути розповіді про те, кому конкретно допомагає організація.
Якщо ж людина спромагається лише на загальні відповіді і, окрім назви організації та фраз на кшталт "допомога воїнам АТО" чи "допомога українській армії", не може сказати нічого, навіть де розташовано офіс чи хто очолює фонд, – скоріш за все, ця людина працює за погодинну оплату.
Як правило, гроші, зібрані такими волонтерами, все ж доходять до бійців АТО чи хворих дітей – але лише після того, як із них свою частку візьмуть координатори та ініціатори збору коштів. До таких волонтерів зазвичай належать люди, які ходять зі скриньками вулицями або у метро, голосно закликаючи жертвувати на чиєсь благо.
Пункт 2.
Дізнатись інтернет-координати
Якщо про волонтерську організацію чи благодійний фонд у мережі немає даних – це уже причина запідозрити шахрайство. Тим паче, якщо немає можливості відстежувати рух зібраних коштів.
Утім, деякі шахраї виходять із ситуації, використовуючи візитки реальних благодійних фондів. Перевірити таких майже неможливо, але іноді вдається помітити невідповідності між інформацією, одержаною від "волонтера", та інформацією з сайту (на який "волонтер", скоріш за все, ніколи не заходив).
Так, псевдоволонтер, який ще донедавна збирав кошти на лікування бійців АТО між станціями Контрактова Площа і Петрівка, пропонував усім цікавим візитку справжнього благодійного фонду. І це було вагомим аргументом для тих, хто не заходив на сайт.
На сторінці ж організації виявлялося, що зазначений фонд збирає кошти лише на лікування важкохворих дітей. Жодної допомоги бійцям АТО (принаймні, опублікованої), фонд не надавав.
Пункт 3.
Глибока перевірка інформації
Особливо важко викривати шахраїв, які прикриваються назвами реальних батальйонів і, за їх словами, збирають кошти саме на них.
Перевірити, чи справді у певному місці проводять збір коштів представники певного добровольчого корпусу чи батальйону, майже неможливо. Проте, якщо знати необхідний мінімум інформації про означений батальйон чи організацію – шахраїв можна легко викрити.
Мабуть, найцинічнішим випадком подібного шахрайства у Києві є пункт збору коштів у переході між станціями Майдан Незалежності і Хрещатик. Скринька, над якою напнуто банер "Вірячи дискредитації волонтерського руху у ЗМІ, ти підриваєш основи волонтерського руху і боєздатність української армії", опечатана штампами окремого добровольчого батальйону "Ісус Христос", і волонтери у камуфляжі виглядають переконливо доти, доки не дізнаємось, що в Інтернеті інформації про батальйон "Ісус Христос" немає взагалі.
За останній рік волонтерський рух став не лише одним із найбільших досягнень українського суспільства, а й новою формою «камуфлювання» для того прошарку людей, які намагаються за рахунок інших отримати зиск – інколи не зовсім законний.
На позір відрізнити волонтерів від шахраїв майже неможливо. Але це саме той випадок, коли трохи підозріливості йде лиш на користь. До того ж, справжні волонтери зазвичай розуміють, чому люди прагнуть пересвідчитися, куди буде витрачено гроші
Пункт 1.
Дізнатись якомога більше про організацію
Волонтер, який справді займається волонтерською діяльністю, зазвичай знає про свою організацію доволі багато і легко про це розповість. Часто навіть можна почути розповіді про те, кому конкретно допомагає організація.
Якщо ж людина спромагається лише на загальні відповіді і, окрім назви організації та фраз на кшталт "допомога воїнам АТО" чи "допомога українській армії", не може сказати нічого, навіть де розташовано офіс чи хто очолює фонд, – скоріш за все, ця людина працює за погодинну оплату.
Малюнок: https://galnet.org
Як правило, гроші, зібрані такими волонтерами, все ж доходять до бійців АТО чи хворих дітей – але лише після того, як із них свою частку візьмуть координатори та ініціатори збору коштів. До таких волонтерів зазвичай належать люди, які ходять зі скриньками вулицями або у метро, голосно закликаючи жертвувати на чиєсь благо.
Пункт 2.
Дізнатись інтернет-координати
Якщо про волонтерську організацію чи благодійний фонд у мережі немає даних – це уже причина запідозрити шахрайство. Тим паче, якщо немає можливості відстежувати рух зібраних коштів.
Утім, деякі шахраї виходять із ситуації, використовуючи візитки реальних благодійних фондів. Перевірити таких майже неможливо, але іноді вдається помітити невідповідності між інформацією, одержаною від "волонтера", та інформацією з сайту (на який "волонтер", скоріш за все, ніколи не заходив).
Фото: press-centr.com
Так, псевдоволонтер, який ще донедавна збирав кошти на лікування бійців АТО між станціями Контрактова Площа і Петрівка, пропонував усім цікавим візитку справжнього благодійного фонду. І це було вагомим аргументом для тих, хто не заходив на сайт.
На сторінці ж організації виявлялося, що зазначений фонд збирає кошти лише на лікування важкохворих дітей. Жодної допомоги бійцям АТО (принаймні, опублікованої), фонд не надавав.
Пункт 3.
Глибока перевірка інформації
Особливо важко викривати шахраїв, які прикриваються назвами реальних батальйонів і, за їх словами, збирають кошти саме на них.
Перевірити, чи справді у певному місці проводять збір коштів представники певного добровольчого корпусу чи батальйону, майже неможливо. Проте, якщо знати необхідний мінімум інформації про означений батальйон чи організацію – шахраїв можна легко викрити.
Мабуть, найцинічнішим випадком подібного шахрайства у Києві є пункт збору коштів у переході між станціями Майдан Незалежності і Хрещатик. Скринька, над якою напнуто банер "Вірячи дискредитації волонтерського руху у ЗМІ, ти підриваєш основи волонтерського руху і боєздатність української армії", опечатана штампами окремого добровольчого батальйону "Ісус Христос", і волонтери у камуфляжі виглядають переконливо доти, доки не дізнаємось, що в Інтернеті інформації про батальйон "Ісус Христос" немає взагалі.
Якщо ж поцікавитись – виявиться, що батальйон начебто сформовано під егідою УАПЦ, і саме УАПЦ ініціювала збір коштів. Це виглядає доволі авторитетно, навіть попри те, "волонтер" не може сказати, у якому місті ця військова частина дислокується.
Але прес-центр патріархату, виявляється, нічого не знає про подібний збір коштів і запевняє, що УАПЦ не займається цілеспрямованою допомогою жодному конкретному батальйону. Останній метод перевірки – дзвінок "отцю Віктору", котрого псевдоволонтер вказав координатором збору.
Отець Віктор, за його словами, мешкає у Києві на вулиці Чигиринській, 83, але курує парафію в Житомирі. При цьому в розмові часто плутає УАПЦ та УПЦ КП. Церква ж, у якій він начебто править служби, насправді належить до Московського Патріархату, і не лише в ній, але і в цілій Житомирській єпархії ні про збір коштів, ні про "отця Віктора" не чули.
На прохання назвати єпископа чи архієпископа отець відповів фразою "ніколи цим не цікавився" і кинув слухавку. Чи варто казати, що подібне незнання є цілком неможливим.
Насправді, будь-якого із вищенаведених способів було б цілком досить, щоб довести шахрайство волонтерів, однак зрозуміти, що перед тобою шахрай – це одне, а ефективно протидіяти їх діяльності – інше. Тут усе складніше.
Варіант "силової взаємодії", попри простоту і ефективність, є неприйнятним. Звісно, після подібного шахраї навряд чи знову вийдуть на ту саму локацію, однак за подібні дії можна отримати проблеми із законом (і цілком справедливо).
Дещо кращим є інший варіант: звернутися до міліції і написати заяву про шахрайство. Однак для цього потрібно, по-перше, мати вагомі докази шахрайства, а по-друге – розуміти, що результат навряд чи відповідатиме витраченим зусиллям і шансів добитися правосуддя не так і багато.
Що робити, якщо виявили шахраїв
Журналістка, яка у нашій статті побажала зберегти анонімність, займалася розслідуванням подібних махінацій у одному з обласних центрів. Надходження коштів вдалося відстежити до ряду благодійних фондів, один із яких, як виявилося, очолював головний редактор телеканалу. Зрозуміло, що на цьому моменті розслідування зайшло в глухий кут – один із інформаторів просто порадив журналістці "не лізти не в свої справи – аби цілішою бути". Далі ця інформація так і не пішла – ані в ефір, ані в міліцію.
Оптимальний спосіб боротьби – повсюдне поширення інформації, регулярні дзвінки та листи у медіа та розповсюдження максимально повної інформації про шахраїв у соцмережах – фото, відео, номери телефонів та ін. Ключовим моментом тут є усвідомлення того, що шахраї-"волонтери" існують рівно стільки часу, скільки їм довіряють свої гроші. Важливо – проінформувати справжні і перевірені волонтерські організації про подібні ексцеси, надавши їм докази недоброчесності ошуканців. У згаданому вище випадку ситуацію вдалося вирішити саме таким чином.
Тож що робити, якщо ви викрили – чи просто запідозрили – у волонтерові шахрая? Якщо є неспростовні докази шахрайства на кшталт описаних вище – сміливо можете набирати "102" і викликати наряд міліції, або просто звернутися до патруля, надто якщо Ви на станції метро. Якщо є тільки підозра, або міліція відверто ігнорує Ваші докази (що теж трапляється) – здіймайте хвилю у соцмережах, звертайтесь до знайомих або перевірених волонтерів. Вони, повірте, зможуть вирішити ситуацію.